Постанова ВАСУ від 22.10.2014 року

Друк

Пошук

421

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/36311/11,К/9991/40546/11

№ № К/9991/36311/11, К/9991/40546/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (СДПІ)

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011

у справі № А23/423 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення СДПІ у м. Дніпропетровську від 09.07.07 № 0000138821/2/21330, від 09.07.07 № 0000168821/2/21265 в частині визначення податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в загальній сумі 11312,25 грн., із якої 7541,50 грн. - основний платіж, 3770,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

СДПІ у м. Дніпропетровську у своїй касаційній скарзі просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга СДПІ у м. Дніпропетровську задоволенню не підлягає.

Фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов'язань із податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, податку з реклами, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податку на прибуток, зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями - рішеннями та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 24.01.2007 № 27-08-03/1-01130549. Згідно з цими висновками позивач порушив норми: пункту 1.32 ст. 1, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 ст.2, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.4.6, 5.4.8 пункту 5.4 ст.5, пункту 18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) внаслідок завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2005 року на 1803,00 грн., за 2005 рік на 1470400,00 грн., за І півріччя 2006 року на 4512752,06 грн., за 9 місяців 2006 року на 16541971,93 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 188284,05 грн. у податковому обліку за період з ІІІ кварталу 2005 року по ІІ квартал 2006 року; пункту 3.1 ст. 3, пункту 4.1 ст.4, пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 103251,26 грн. у податковому обліку за період з квітня 2005 року по березень 2006 року, травень 2006 року. Також, згідно з актом перевірки позивач порушив норми пунктів 1.3, 1.9 ст. 1, пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 509,99 грн. у податковому обліку за 2005 та 2006 роки; ст.ст. 2, 3 та 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (Закон № 1963-XII), занизивши податкові зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 43424,00 грн. та на 4078,00 грн. у податковому обліку за 2005- 2006 роки; ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», занизивши податок з реклами на 2,91 грн. у податковому обліку за травень 2005 року та вересень 2006 року; пункту 6.1 та 6.2 ст.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 р. № 162/379, внаслідок чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища на 170,74 грн. за ІV квартал 2005 року та ІІІ квартал 2006 року. Крім того, згідно з актом перевірки позивач порушив норми статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94-ВР) внаслідок порушення строків надходження валютної виручки та імпортного товару за зовнішньоекономічними контрактами, ст.9, пункту 2 ст. 10 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Декрет № 15-93), пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» внаслідок несвоєчасного подання звіту про рух коштів на рахунку в іноземному банку та недекларування суми валютних цінностей за межами митного кордону України.

За наслідками перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2007: № 0000138821/2/21330 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 126496,93 грн. (штрафні (фінансові) санкції); № 0000148821/2/21328 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 184980,98 грн., у т.ч., 123320,65 грн. - основний платіж, 61660,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000158821/2/21325 - про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1529,97 грн., у т.ч., 509,99 грн. - основний платіж, 1019,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000168821/2/21265 - про визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у загальній сумі 71253,0 грн., в т.ч., 47502,00 грн. - основний платіж, 23751,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000178821/2/21323 - про визначення податкового зобов'язання з податку на рекламу в загальній сумі 172,91 грн., в т.ч., 2,91 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000188821/2/21324 - про визначення податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 340,74 грн., в т.ч., 170,74 грн. - основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000218821/2/21329 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року на 6297,91 грн. та застосування штрафних (фінансові) санкцій у розмірі 3099,08 грн. Також податковим органом прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2007: № 0000198821/2/21326 - в розмірі 31743,86 грн. за порушення норм статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР та № 0000208821/2/21327 - в розмірі 1700,00 грн. за порушення ст.9 та п.2 ст.10 Декрету № 15-93.

Вказані податкові повідомлення-рішення, крім податкового повідомлення-рішення № 0000168821/2/21265, яке оскаржується в частині визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів у сумі 36709,00 грн. основного платежу та у сумі 23751,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, позивач оскаржує у частині штрафних (фінансових) санкцій; а рішення від 09.07.2007: № 0000198821/2/21326 та № 0000208821/2/21327 оскаржує повністю.

Неправомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач обґрунтовує посиланням на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон № 2343-ХІІ) та на факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2004 у справі № Б29/194/04. якою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа». Ухвалою цього ж суду від 30.07.2007 строк санації ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» продовжено до 01.08.2008. Факти порушень, встановлених в акті перевірки від 24.01.2007 № 27-08-03/1-01130549, як підстави для донарахування сум податкових зобов'язань, окрім як порушень норм Закон № 1963-XII, що стали підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів, позивач у судовому процесі не оспорює.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина 4 ст.12 цього Закону).

Наведеними нормами передбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно на вимоги конкурсних кредиторів, тобто тих, кредиторські вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. З огляду на те, що податкові зобов'язання визначені позивачу після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що на них не поширюється норма частини 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, у зв'язку з чим за невиконання таких податкових зобов'язань штрафні (фінансові) санкції застосовані до підприємства правомірно.

Правильними є також висновок судів попередніх інстанцій, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на штрафні (фінансові) санкцій, які застосовані до позивача за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті при виконання експортних та імпортних операцій, оскільки такі санкції не пов'язані із виконанням грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Однак, висновок суду щодо результату вирішення спору в цій частині не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції до внесення змін Законом України від 31.05.2007 р. № 1108-V) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України (частина 1 ст. 2 цього Закону).

Частиною 1 ст.4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що штрафні (фінансові) санкції за порушення строків проведення розрахунків при здійсненні експортних та імпортних операцій є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки встановлені за порушення визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ознака адміністративно-господарських санкцій відповідно до визначення цих санкцій за статтею 238 Господарського кодексу України (ГК)), а відтак на порядок їх застосування поширюються правила, встановлені статтею 250 цього Кодексу.

Цією статтею (в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року) встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчить акт перевірки від 24.01.2007 № 27-08-03/1-01130549, порушення позивачем законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в іноземній валюті мало місце 14.10.2005, 01.07.2006, 31.07.2006 та 31.08.2006 (а.с.127, 131, т.1). Отже, нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, які мали місце 14.10.2005 та 01.07.2006, здійснено з порушенням річного строку давності, встановленого ст. 250 ГК. Враховуючи відсутність у справі розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (пені), що позбавляє суд можливості виділення штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані у межах строку давності, рішення від 09.07.2007 № 0000198821/2/21326 підлягає скасуванню повністю.

Неправомірно застосовані до позивача також і штрафні санкції за порушення норм Декрету № 15-93 згідно з рішенням від 09.07.2007 № 0000208821/2/21327. За змістом статті 16 Декрету № 15-93 компетентним органом, який має повноваження застосовувати санкції за порушення норм цього Декрету, є Національний банк України.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За змістом наведених норм сума штрафних (фінансових) санкцій визначається від суми заниженого податкового зобов'язання, тобто є похідною величиною від величини недоплати. Оскільки згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2007 № 0000138821/2/21330 не було донараховано основну частину податкового зобов'язання, то штрафні (фінансові) санкції застосовані з порушенням норм підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування, згідно з частиною 1 ст.2 цього Закону, є: трактори (колісні) - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - код) - 8701, крім гусеничних; сідельні тягачі - код 87 01 20; автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 87 02; автомобілі легкові - код 87 03; автомобілі вантажні - код 87 04; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 87 05 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Частиною 2 цієї статті встановлено, що не є об'єктами оподаткування транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 87 09.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України «Про митний тариф України», до товарної позиції 8703 відносяться автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі - фургони та гоночні автомобілі; 8704 - автомобілі вантажні; до товарної позиції 8705 - автомобілі спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, машини прибиральні, машини дорожні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі); а до товарної позиції 8709 - транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини.

На підставі оцінки доданих до матеріалів справи свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, технічних характеристик цих транспортних засобів та їх цільового призначення суди попередніх інстанцій, встановивши особливості конструкцій та функціонального використання транспортних засобів, які належать позивачу, не врахування яких призвело до донарахування позивачу податкових зобов'язань із цього податку, зробили правильний висновок, що ці автомобілі, окрім автомобілів ГАЗ 5204 державний номер (д.н.) 21-43, ГАЗ 53 д.н. 52-89, ГАЗ 53 д.н. 90-73, ГАЗ 53 д.н. 52-98, які відповідно до технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію є вантажними автомобілями і підпадають під класифікацію в товарній позиції 8704 за УКТЗЕД, відностяться до товарної позиції 8709 та не є об'єктом оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачем ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин з огляду на віднесення автомобілів КРАЗ 258 д.н. № 84-99, КРАЗ 258 д.н. № 84-98, УАЗ-31512 № 10-89, УАЗ-3741-01 № 80-24, УАЗ 220161 № 29-51 до товарної позиції 8705 як спеціальних транспортних засобів. Судами також правильно встановлено, що автомобіль УАЗ 452 № 434-10, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є легковим автомобілем (мікроавтобус) (а.с. 10, т.3), позивач помилково визначив ставку податку не за позицією 8703.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2007 № 0000168821/2/21265 у частині визначення податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів у загальній сумі 11312,25 грн., в т.ч., 7541,50 грн. - основний платіж, 3770,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» задовольнити частково, змінити постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 09.07.2007 № 0000138821/2/21330, № 0000168821/2/21265 на суму 11312,25 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2007 № 0000208821/2/21327 та № 0000198821/2/21326.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев

Популярні новини